Читать онлайн книгу "ПереродженнЯ"

ПереродженнЯ
Радмiр Говтва


Складнi енергоiнформацiйнi структури на планетi ГЕЯ сформованi чужою для людей расою, опутують ii в рiзних секторах. Люди, потрапив в них, втрачають свою iдентичнiсть i здатнiсть розвитку, що призводить к вимиранню колонiй, пiсля iх деградацii. Врятувати колонiю можуть лише вищi жерцi Метрополii. Але як це зробити, якщо чужi заявляють претензii на частину секторiв планети, яку вони захоплюють? Чи зможуть люди врятувати своi колонii i мешканцiв ГЕЇ вiд деградацii?





Радмiр Говтва

ПереродженнЯ





Когда небесной тверди страж

Откроет вновь свои ворота,

Когда дух низкий осознав -

Возможность Быть получит снова,

Придут к нам разные мужи,

Попросят шанс воскреснуть снова.



Лишь своей искренностью дух

Получит право Быть, повторно.

И снисхождения уже

Он не получит в дар у Рода.

Так Будь, Живи, Расти проворно,

Используй шанс развиться снова.



Небесной тверди страж суров,

Не впустит в дом, без объясненья.

Ты заслужи проход трудом

Воздвигнись сам за поколенья.

Тогда и страж своим щитом

Опорой станет искупленью.



Пальнiков Олексiй




Глава 1




Менi подобаеться бути учасником експедицiй по колонiзацii планет. Але останнi роки це настiльки рiдко вiдбуваеться. У видiленому нам секторi космосу вiльних планет, придатних для колонiзацii, уже немае. Тi планети, якi умовно придатнi для життя, вимагають бiльших ресурсiв i часу по приведенню iх у стан, при якому доступнi нам форми гуманоiдного життя могли б жити й розвиватися. Наша планета Батькiвщина iснуе у двох свiтах, тонкому й виявленому. Тонкий свiт завжди називаемо Батькiвщиною, а виявлений – Метрополiею. Є ще бiльш бездоганнi свiти, i, найiмовiрнiше, вони iснують на Батькiвщинi, але осягти iх неможливо без прогресу у власному розвитку.

Колись давно нашi далекi предки змогли вивести всю цивiлiзацiю на найвищий рiвень розвитку, що дозволило нам увiйти до складу всесвiтньоi ради, одержати право голосу в ньому й користуватися всiма його перевагами. Влада ради поширюеться на всi галактики. Ми маемо право голосу, як у галактиках, де живуть нашi колонii, так i у всесвiтi. У галактицi, де розташована ГЕЯ е одинадцять рiзних рас. Вони утворять раду галактики. Якщо рада галактики не може дозволити протирiччя, то втручаеться раду нашому всесвiту. Це найвищий арбiтраж, його рiшення виконуються всiма без виключень. Його дiяльнiсть заснована на законах свiтобудови. Якщо потрiбно розв'язати конфлiкт, то в першу чергу, перевiряеться, чи не був порушений хоч один iз цих законiв. А далi вже приймаються рiшення на основi цих же законiв. На догоду кому-небудь прийняти рiшення не можна. Протистояти арбiтражу не може нiхто, навiть цiлком галактика з усiма расами не здатна виступити проти. Галактик у вселеноi тисячi, i всi пiдлеглi единим законам. Хоча деякi й намагаються iнодi обiйти закон, але це виключення iз правил, якi рiдкi.

Наше тiло може бути таким, яким ми його створимо для тiеi або iншоi планети. Але воно завжди буде створено таким чином, щоб виключити можливiсть заселення в нього iншоi форми життя, яких у всесвiтi чимало. Генна iнженерiя розвинена настiльки, що бiоносiй, включаючи той у якому перебуваю я, може бути адаптований пiд будь-який клiмат. Звичайно, всi ми любимо бути у формi людей носiя К5. Найбiльш зручна форма. Заселяючи його, ми одержуемо найбiльш комфортний спосiб iснування й подальшого розвитку у виявленому свiтi. Безтiлесне iснування нам не дае можливостi розвиватися далi, тому що нам не потрiбно боротися за виживання. Але воно робить нас практично невразливими. Якщо, не усвiдомлюючи себе, потрапиш в енергоiнформацiйну структуру, то будеш довго ii харчувати, поки зможеш вийти або вирватися з неi. Отут або сам вийдеш, усвiдомивши себе, свою особистiсть, свою силу й унiкальнiсть, або допоможуть ззовнi. У принципi, закрити можна й навмисне, але хто це буде робити, порушуючи закон свободи волi?

Але виявилося, що така форма життя мае своi обмеження. Подальший розвиток у безтiлеснiй структурi неможливо. Для переходу на ще бiльш високий рiвень ми повиннi розвиватися. Для цього ми й використовуемо форму життя нашоi цивiлiзацii у виявленому свiтi. Ми вже давно навчилися ii змiнювати пiд рiзнi клiматичнi умови, але вона завжди залишаеться гуманоiдною.

Є й iншi форми життя. Найбiльш неприйнятна для нас – це форма життя рептилiй, з якими в нас завжди йде протистояння. До вiдкритих зiткнень у нас не доходить, рада всесвiту не сприймае вiйни. Нападемо ми, утихомирювати будуть нас всiею галактикою, а те й не однiеi. Нападуть вони – аналогiчно надiйдуть iз ними. Закони всесвiту единi й обов'язковi для всiх. Закони свiтобудови нерушимi, iхне порушення веде до виродження раси i ii стирання.

У нас йде протистояння в наших колонiях. Ми створюемо придатнi для життя умови на планетi, а вони шкодять нашим колонiям, щосили намагаються знищити нашу колонiю й зайняти вже порожню територiю. Причому, знищують колонiю силами самоi колонii.

От i цього разу ми летимо з мiсiею на планету ГЕЯ. Це моя друга експедицiя по вiдновленню колонii на цiй планетi. Причому, колонii лiквiдують тiльки в секторах 3.9 i 3.10. Іншi колонii залишаються недоторканими, але прийняти заходiв щодо захисту даних секторiв вони не можуть. Доводиться Метрополii висилати експедицiйний корпус для повторноi колонiзацii секторiв i зачищення залишкiв попереднiх колонiстiв, що деградували. Правда, не завжди вдаеться iх зачистити повнiстю. Є мiсця в секторах, де вдаеться зникнути мешканцям i вони продовжують жити в секторi. Крiм того, тим сутностям, якi опустилися на такий рiвень, що не здатнi повернутися назад, занадто низько вони впали, даеться шанс повернути свою колишню велич. Вони пiсля смертi носiя входять у новий носiй i так доти, поки не пiднiмуть свою частоту до колишнього рiвня. Але ще при життi iх по можливостi iнтегрують у нову колонiю. Носii вiдтворюють себе самi репродуктивним методом. Тiльки так вони можуть повернутися на свою справжню Батькiвщину. Але народитися в нових колонiстiв вони не могли. Процес заняття сутнiстю носiя такий, що, маючи бiльше високi вiбрацii, сутнiсть вибере собi носiй у тiй родинi, де носiй буде вiдтворений у розвитiй родинi. Частота тiла стае такою, що його не можуть зайняти iншi носii, що мають низький рiвень вiбрацiй. Це захист вiд потрапляння деградантiв у суспiльство людей, що розвиваються. А от з високим рiвнем коливань сутностi, навпаки, можна зайняти носiй з низькою частотою, але вони цього робити не будуть. Носiй, щоб утримати сутнiсть, буде придушувати ii вiбрацii. Таким чином, сутнiсть втратить частина своiх сил i iх потрiбно буде напрацьовувати заново. Це наймогутнiший процес ii розвитку, але мало хто хотiв би його пройти саме так.

Процес зачищення простий. Ми вивчаемо носii, визначаемо iхнiй рiвень i тих, кого можна повернути на Батькiвщину, вiдключаемо, пiсля чого безтiлесна структура виходить iз нього й вертаеться у свiй новий старий свiт на Батькiвщину. Тi, хто не зможе повернутися на Батькiвщину, вiдключенню не пiдлягають. Їх залишають. У iхньому вiдключеннi нема рацii. Говорять, що з тими, хто вертаеться, проводять роботу з очищення й вiдновлення iхньоi частоти, пiсля деградацii на ГЕЄ. Їхнiй порятунок i вiдновлення – запорука виживання цивiлiзацii. Чищення в чистiлiще вони проходять дуже жорстку. Але саме пiсля неi, вони стають бiльш стiйкими до впливу у виявленому свiтi. Але сам я не знаю процесу чищення, менi ця область не доступна по моему статусу. Я в носiй був завантажений пiсля своеi появи, лише пройшовши повний цикл навчання. І як молодого, спочатку, мене визначили в Метрополii в саме безпечне мiсце, щоб я не змiг втратити зв'язок мiж тiлесним носiем i безтiлесною iстотою, поки цей навик усвiдомленого контролю я не вiдпрацюю до досконалостi. Я знаю, що якщо такий зв'язок втрачаеться, то подальший розвиток настiльки складний, що багато хто просто деградуе. Саме в цей момент важливо провести вiдключення. Дуже пiдкуповуе й приводить до залежностi тiлесна оболонка, коли ти можеш поторкати навколо себе об'ект, вiдчути смак, запах. У такi моменти часто забуваеться мета знаходження в тiлi, хочеться бiльше й бiльше тiлесних вiдчуттiв. Це й приводить до того, що втрачаеться тонкий зв'язок мiж носiем i безтiлесною сутнiстю. У цiй ситуацii сутнiсть-бранець. Їi треба або силою вийняти з тiла, вiдключивши його, що й роблять у колонiях розвиненi представники нашоi раси або ввести в складнi умови виживання, якi повернуть зв'язок мiж тiлами, i усвiдомлений процес життя розвитку продовжиться. Коли буде поставати питання виживання, то немае потреби в приемних тiлесних вiдчуттях. Коли тiло може загинути й сутнiсть застрягне на планетi на низьких частотах вiбрацiй, саме тодi, найчастiше, зв'язок вiдновлюеться.

Як розповiв менi мiй наставник, на ГЕЄ пiсля другого циклу вiдключень бiльше не проводилися вiдключення носiiв, а давали можливiсть, тим що загнала себе в первiсний лад, розвитися заново. Стежили тiльки, щоб iх не лiквiдували ззовнi. Спочатку, мало хто хотiв втiлюватися там. Дуже складно вижити. Але тим, кому вдавалося там пройти процес розвитку, досягали найвищого рiвня розвитку й переходили на новий, бiльше високий рiвень форми життя. При входженнi в носiй розвинутоi сутностi, зв'язок з тiлом вона мае дуже мiцний. Якщо носiй низькорiвневий, базовi програми якого внаслiдок необхiдностi виживати перебувають на рiвнi споживання, то згодом сутнiсть може зв'язок з носiем вiдновити, якщо розвиток почнеться усвiдомлено. А от якщо розвиток не почнеться, то на базових установках виживання прийде довго iснувати. Коли завдання сутностi полягае в тiм, щоб розвиватися, а iй доводиться виживати, то про розвиток не йдеться, до вирiшення завдання виживання. А це завдання вирiшити бувае дуже складно. У цьому й полягае складнiсть розвитку в низькорiвневому секторi. Пiсля зачищень виникае потреба змiнити умови життя нижчих i дати iм можливiсть повернутися на свiй рiвень, позбавивши iх постiйноi необхiдностi виживати.

Сьогоднi ж ситуацiя ускладнена тим, що рептилii практично окупували сектори на планетi. Наше завдання полягае в тiм, щоб, увiйшовши в сектор, заявити своi права на нього, поки ще живi носii нашоi останньоi колонii. Якщо виявиться, що ми спiзнилися й наша колонiя загинула, то ми не зможемо висунути своi претензii на сектор. Буде вважатися, що сектор не заселений розумними цивiлiзацiями й ми будемо виглядати агресорами.

Коли тiльки була вiдкрита ця планета, ми, знаючи про можливi й, найiмовiрнiше, обов'язковi дiях рептилiй, готових на багато чого заради захоплення екосистеми, пiсля пiдбора оптимальноi форми життя, розбили планету на безлiч секторiв. Кожний сектор був накритий нами захисним куполом, iснуюча природа змiнена. І тепер рептилiям стало складно iх захоплювати. Одна справа, якщо це одна едина й цiла планета, iнша справа, коли це сектора. Кожний сектор не зв'язаний один з одним. Завдання в секторi, крiм основноi своеi мети розвитку – це втримання самого себе вiд вторгнень будь-яких форм: вiйськовоi, iнформацiйноi й енергоiнформацiйноi. Те, що вiдбуваеться пiд куполом одного сектора, не впливае на подiю сусiднього. Кожний сектор може запросити допомогу Метрополii, але за умови, що в нього справнi канали комунiкацiй з Батькiвщиною.

Бувало, що iз планетою давно немае зв'язку. У цьому випадку висилаеться флот для прийняття всiх необхiдних заходiв. Якщо було вторгнення, то вiйськова допомога буде потрiбна, якщо це деградацiя колонii, то для заяви прав на колонiю потрiбнi представники цивiлiзацii Метрополii.

Менi подобалася моя безтiлесна форма. Тобi дуже багато пiдвладно. Навiть впливати на виявлений свiт, при певних навичках i розвитку не представляе складнощiв. Я дуже хочу досягти цього рiвня. Тодi я буду представником касти жерцiв. Це значить дуже багато чого. Але моя тiлесна оболонка дае непередаванi вiдчуття. Я радий, що менi дозволили втiлитися, так ще й у носii форми К5. До речi, на ГЕЄ, сектори 3.9 i 3.10 саме заселенi формою К5. До цього були форми К3, потiм К4. Але вони не були iдеальними для даноi клiмату-системи. К5 теж не iдеальна, але найбiльш адаптована до умов цих секторiв, екосистему яким не раз змiнювали. Бути жерцем i бути втiленим – це великий дарунок. Бути у виявленому свiтi, легко перебувати в ефiрному свiтi й впливати через нього на виявлений, це воiстину чудо.




Глава 2




Ми наближаемося до планети. Сонари давно показали наявнiсть на ii орбiтi флоту рептилiй i iхнiх союзникiв Нагiв. Наги не завжди виступають iхнiми союзниками, а тiльки якщо на планетi е великi запаси води. Якщо ж води багато, то наги намагаються таку планету забрати собi або домовитися про спiльне ii використання. А якщо води мало, те планета iм не цiкава.

От цiкаво, на ГЕЄ багато води, дуже багато. Що це? Союз Нагiв i Рептилiй по захопленню планети? Або вони ii вже дiлять? Але вся планета не може бути захоплена. Проблемнi тiльки в секторах 3.9 i 3.10, iншi ми контролюемо. На контакт iз нами не виходили нi Наги, нi Рептилii. В будь-якому випадку, флот приведений у повну бойову готовнiсть. Кораблi з поселенцями вiдведенi в кiнець флотилii, до них виставлена охорона, ударне угруповання готове шикуватися в бойовий порядок, до Метрополii переданий сигнал присутностi чужих. Але бойове шикування поки що не проводиться, це буде виглядати безпричинною агресiею.

На обличчi командуючого флотом читаеться явне занепокоення. Я хоч i другий пiлот флагманського лiнкора, i в мене багато годин польотiв, але в бойове протистояння я жодного разу не вступав.

На нашi запити встановити контакт по каналах зв'язку, вiдповiдi немае. При цьому кораблi чужих не вибудуванi в бойовий порядок, вони не проявляють агресii.

– Командуючий Святозар, – почувся голос старшого офiцера зв'язку, – установлений зв'язок з Метрополiею.

– Виведи на великий екран, – вiдповiв командуючий.

– Вiтаю тебе Святазар, – на екранi з'явився адмiрал флоту Метрополii Ілля, – доповiдай обстановку.

– На орбiтi планети, – доповiдае Святозар, – у точцi входу в оболонку планети перебувають кораблi чужих. По даним сонарiв це чотири лiнкори, сiм крейсерiв i дванадцять корветiв середнього класу. Агресii не проявляють, у бойове порядок не вишуканi, на зв'язок не виходять. Зв'язок iз секторами присутнiй з усiма, крiм 3.9 i 3.10. Кораблi чужих розташованi так, що ввiйти в пiд оболонку планети зможуть тiльки легкi корвети. Іншим кораблям прохiд перекритий. Заходи безпеки вжитi наступнi: транспорт i поселенцi вiдведенi в кiнець флотилii, виставлене прикриття. Вiйськовi кораблi в повнiй бойовiй готовностi, усi готовi вишукуватись в бойовий порядок.

– Що плануете почати, командуючий Святозар, – запитав Ілля?

– По-перше, постiйно встановлюемо зв'язок iз флотом чужих. По-друге, вважаю за необхiдне ввiйти в точку входу двома легкими корветами й увести пiд оболонку планети три ескадрильi винищувачiв. Флот стане на орбiтi. Увiйдемо в сектори 3.9 i 3.10 i визначимося iз ситуацiею на мiсцi.

– Вважаю вашi дii правильними, командуючий Святозар. – Направлю до вас додатково три лiнкори. Подбайте про те, щоб на корветах було досить десанту. Ми не знаемо, що в секторах. При змiнi ситуацii, iнформуйте мене негайно.

– Прийнято, адмiрал.

Сеанс зв'язку завершився, дii схваленi вищим керiвництвом. Усi завмерли чекаючи розпоряджень командуючого.

Малим ходом, ми наближаемося до планети. Наш лiнкор випустив три ескадрильi винищувачiв i два легких корвети, якi вiдiйшли вiд основноi групи кораблiв i йшли паралельним курсом. Чужi досi не виходили на в'язок i не проявляли нiякоi активностi. Пiсля пiдходу основноi флотилii до орбiти планети ГЕЯ, корвети й винищувачi направилися до точки входу планети. Пройшло зовсiм небагато часу, i вони зникли в товщi кори планети. Зв'язок з кораблями був стiйкий. Усi завмерли в очiкуваннi.




Глава 3




На чолi групи, що зникла в корi планети ГЕЯ був досвiдчений командир корвета «Швидкий». Йому не раз доводилося рухатися по вхiдних тунелях планет. На ГЕЄ вiн бував багато разiв. Вiн ранiше сам мешкав на нiй, досяг бiльших успiхiв у розвитку. Але для посилення метрополii, йому наказали не вертатися на Батькiвщину в безтiлеснiй формi й не втiлюватися на ГЕЄ доти, поки вона повнiстю, кожним сектором, не буде стiйка до втручань.

От група кораблiв пройшла зовнiшнiй захисний шар кори планети й потрапила в перший внутрiшнiй захисний планетарний шар. Далi по фракталам лежить шлях до створеним нами секторам. Приховання планетарного Солара дало можливiсть уберегти планету вiд чужих. Але до цього ми прийшли набагато пiзнiше, пiсля довгого протистояння з ними.

От i сектор 3.9. Увiйшовши пiд його купол погляду вiдкрилася неприваблива картина. Сектор практично знищений. На запит сеансу зв'язку вiдповiдь отримана не була. Вкрай мало мiсць на поверхнi сектора, якi могли б бути придатнi для життя. Тут щось вiдбулося. Група прийняла бойову побудову й висунулася по намiчених ранiше координатах. Ясно одне, що для повторноi колонiзацii цього сектора прийдеться вiдновлювати екосистему. Перша ескадрилья винищувачiв одержала завдання шукати будь-якi дiючi вiйськовi об'екти й вiддiлилася вiд групи. Перший корвет здiйснив посадку на поверхню бiля основноi гряди пiрамiд у районi столицi сектору i десант на скутерах висунувся убiк однiеi з них у пошуках тих хто вижив. Учасники ради правлiння сектора, якщо вони вижили, повиннi перебувати саме там. Частина групи, що залишилася, в бойовому режимi побудувала захист периметру. Винищувачi почали патрулювати сектор зi скануванням поверхнi.




Глава 4




– Командуючий Святозар, – звернувся старший офiцер зв'язку, – Вас викликае адмiрал флоту Ілля.

– Встановити зв'язок, вивести на великий екран, – скомандував Святозар.

– Командуючий, – звернувся Ілля. – У раду звернулася делегацiя чужих. За iхнiми словами, сектора 3.9 i 3.10 планети ГЕЯ не населенi. Поселенцi в них загинули. І вони готовi зайняти цi сектори. А вас звинувачують у тiм, що ви проникнули в планету, висадили десант у секторi 3.9 i збираетеся його колонiзувати. Це при тому, що ви прибули в цей сектор пiзнiше, чим вони. Контакт iз чужими на орбiтi встановлений?

– Нi, адмiрал, контакт не встановлений, вони не вiдповiдають на нашi запити.

– Ставлю вам завдання, знайти тих гуманоiдiв хто вижив. Шукайте, де хочете i як хочете. Ми сповiстили раду про те, що ми не колонiзуемо сектор, ми вiдправилися в сектори 3.9 i 3.10 з рятувальною мiсiею й шукаемо тих хто вижив. Чужi також про це сповiщено, i вони не будуть нападати, захищаючи цi сектори, якщо ви не нападете на них або якщо ви не будете висаджувати колонiстiв. Шукайте живих. Кiнець зв'язку.

– Зв'язок з корветом «Швидкий» на ГЕЮ, негайно, – скомандував Святозар, – передати отриману вiд адмiрала iнформацiю, запросити вже наявнi данi розвiдки. Вiдправити другу групу легких корветiв на чолi з корветом «Щасливий» у сектор 3.10, лiнкору «Точний» доповнити другу групу трьома ескадрильями винищувачiв. Зв'язок мiж 3.9 i 3.10 секторами тримати постiйну.



Не пройшло й трьох хвилин, як убiк ГЕІ потягнулася низка кораблiв i винищувачiв у похiднiй побудовi. Зв'язок iз чужими так i не встановленi. По колишньому iхнi кораблi розташованi так, що а нi лiнкор, а нi крейсер пройти в точку входу планети не можуть, немае мiсця для маневру.

Ранiше сектора 3.9 i 3.10 вже обнулялися нами, вони влаштовували вiйну усерединi сектора. І щоб виключити заняття секторiв чужими, iх стирали й заселяли новими колонiями. Безтiлеснi сутностi, якi могли повернутися на Батькiвщину, спершу вiдправлялися в чистилище, а тi, хто не мiг повернутися на Батькiвщину, залишалися в носiях у секторi. Їм доводилося пiднiмати свою частоту. Вiйна зi своiм видом – це страшна провина. Вона можливий тiльки при втратi усвiдомленого контакту мiж носiем i безтiлесною сутнiстю й веде до втрати частоти. У цю вiйну нiхто не втручаеться, крiм метрополii даноi раси, це iх внутрiшньо справа. Ми мали повне право на застосування сили до всiх, i навiть до чужих, якщо знайдемо тих хто вижив.

Потягнулися томливого хвилини очiкування.



– Командуючий, – звернувся старший офiцер зв'язку, – отриманий сигнал iз сектора 3.9 вiд корвета «Швидкий», спостерiгаю на орбiтi купола сектора 3.9 замаскованi кораблi Рептилiй. У складi групи е один лiнкор класу «руйнiвник» i два ударних крейсери. Агресii не проявляють, у зону сектора не входять. По даним георозвiдки, у секторi пiдвищений рiвень радiацii, в озоновому шарi пiдвищена напруженiсть вiд плазмоiдiв, рiвень кисню нижче нормативного на 6 пунктiв. Є припущення, що в секторi перебувае десант рептилiй, такий мiкроклiмат iм пiдходить бiльше, чим гуманоiдам. Десант зосередився на пошуках тих хто вижив у пiрамiдах i пiдземних спорудженнях. Якщо е тих хто вижили, то вони будуть саме там. На поверхнi носiй загине.

– Прийнято. Командировi «Швидкого», у бiй iз чужими не вступати, на агресiю й провокацii не пiддаватися. Нехай постiйно передають сигнал, що виконують рятувальну мiсiю. І ще. Видiлите групу винищувачiв, нехай сканують не тiльки поверхню, а й пiдземнi шари й воднi масиви сектора. Нехай шукають не тiльки гуманоiдiв, а й Рептилiй i Нагов. Можливо вони вже проникнули в сектор i чекають реакцii Ради. Потрiбно активiзувати роботу. Такий же наказ передайте командировi корвета «Умiлий» у сектор 3.10.

– Прийнято, командуючий.



Ми припускали, що складностi iз чужими можуть виникнути. З тонкого свiту ми одержали iнформацiю, про те, що вона буде й нам потрiбно термiново рухатися на ГЕЮ. Чужi очевидно навчилися контролювати iнформацiйний потiк тонкого свiту, тому ми не одержали запит про допомогу з ГЕІ. Це вже викликае серйознi побоювання. Нiколи недоступний для них i безпечний i надiйний для нас канал зв'язку тонкого свiту виявився пiд контролем. Чому ж ми не вiдстежили цього? Чому тонкий свiт не вийшов з нами на контакт i не попередив? Щось не так у цiй ситуацii. Чи варто доповiсти про своi побоювання й здогади командуючому?




Глава 5




Група десанту наблизилася до першоi й самоi великоi «пiрамiди влади». По ii схилах були виднi слiди оплавлення породи, якi могли бути викликанi високим потоком енергii плазмоiду. Але вiн повинен був пробити дiру в пiрамiдi, а вона була цiла, виходить, цi слiди не вiд потужного заряду плазми. Такi сектори, як 3.9 i 3.10 не комплектуються важким флотом, iнакше вiд пiрамiди нiчого б не залишилося. Виходить, мав мiсце енергетичний сплеск, викликаний жерцями. Але, що могло змусити iх застосовувати це знання проти самих себе? Невже був порушений закон «Свободи волi» i вони не контролювали себе? Це страшний злочин перед всесвiтом. Якщо це так, то сюди повиннi прибути представники ради з усiх свiтiв, включаючи тонкий. Але поки це догадки. Без людей, що вижили, вони можуть не бути врахованi в радi, тому, що немае доказiв.

Вхiд у пiрамiду був, як i передбачалося, закритий. Їi вершина була зруйнована, що призвело до неможливостi передавати iнформацiю в метрополiю, а також унеможливило перенос тонкого тiла в носii метрополii в тонкий свiт Батькiвщини.

Апарати керування були зiпсованi, вiдкрити вхiд не вийшло. Залишаеться пiдривати. Повноваження на цi дii у групи е.

Установивши заряди в центрi входу в пiрамiду, група вкрилася в безпечному мiсцi. Залишаеться сподiватися, що бiля входу нiкого немае. Пролунав вибух.

Пiсля того, як осiла пил, а осколки перестали падати, група кинулася до входу. Увiйшовши в пiрамiду й обiйшовши кожну ii з кiмнат, всi були вкрай здивованi. Пiрамiда виявилася порожнюю. Тодi навiщо ii закрили, навiщо зруйнували ii навершя? Куди дiлися люди? Питань ставало усе бiльше й бiльше.

Пiрамiда не будуеться одна, вони будуються комплексом iз трьох або 5 штук, залежно вiд значимостi тiеi територii, на якiй вони будуються. Не витрачаючи час даром, група направилася до наступноi пiрамiди. Дотримуючись протоколу, для прискорення роботи роздiлятися не сталi. Нiхто не знае, що може iх чекати в пiрамiдi.

Вийшовши на дорогу й зайнявши мiсця в скутерах, група рушила до наступноi пiрамiди. Дивно, але чомусь стало темнiти. Над сектором пiд куполом повиннi свiтити три сонця. День не повинен переходити в нiч. Недостача сонячного свiтла з переходом на нiч ламае бiоцикли носiя й спричиняе прискорене зношування носiя.

– Командир «Швидкого», – викликае старшина групи три. Спостерiгаемо перехiд дня в нiч. Як зрозумiли?.

– Старший групи три, – це Олексiй, командир «Швидкого», пiдтверджую. У вашiм районi спостерiгаеться ухiд сонця два. Пiд куполом працюе одне сонце. Іншi два сонця ушкодженi. Їхнi ушкодження зараз вивчають. Нiч спостерiгаеться над половиною сектору. До настання дня у вашiм районi, за розрахунками траекторii руху сонця, залишаеться дев'ять годин. Прогнозуеться зниження температури. Освiтлення мiсця забезпечать винищувачi. Закiнчуйте огляд пiрамiд i вертайтеся на базу. Огляд продовжимо iз входом сонця в район проведення пошуку.

– Наказ прийняв.

Пiдiйшовши до «малоi пiрамiди влади», над ii входом, вже забезпечуючи освiтлення, завис винищувач. За схемою з попередньою пiрамiдою був установлений заряд на входi в пiрамiду. Група вкрилася в безпечному мiсцi, винищувач помiняв позицiю, зайнявши мiсце у видаленнi вiд пiрамiди. Вiбух, посипалися каменi, пiднявся пил. Дочекавшись падiння каменiв, група ввiйшла в пiрамiду. Як i попередня пiрамiда, вона була порожня й на нiй теж було зруйновано навершя. Залишилася остання пiрамiда.

Передавши iнформацiю, група зайняла мiсця в скутерах. На зв'язок вийшов пiлот винищувача. Його радар перестав показувати мiсце розташування корвета, що висадив десант. Сплескiв енергii виявлено не було, виходить, це перешкода, i встановлена вона штучно. Вiн зробить облiт територii на висотi, поки ми будемо рухатися до третьоi пiрамiди.

У район пошуку прийшла повна нiч. Стало зовсiм темно. Сонце пiшло по траекторii середнього радiуса убiк малого континенту. Цiкаво. Тут вiдбулися дивнi подii. Може, отут е тварини, небезпечнi для гуманоiдiв, якi можуть напасти. У темрявi погано видно. Тiльки зв'язок з безтiлесною сутнiстю дае повний огляд периметра. Їй не потрiбно сонце, вона бачить через простiр. Нашоi безпеки нiчого не загрожуе. Шкода, що заглянути в пiрамiду, без виходу з носiя сутнiсть не може, це б нам спростило завдання. але втрачати носiй просто так не можна. Всю роботу, у виявленому свiтi, доводиться виконувати у фiзичному тiлi.

Третя «пiрамiда влади» перебувае ледве далi вiд «великоi пiрамiди влади», чим друга. Поки ми добралися до ii, винищувач уже зробив облiт периметра й забезпечив нам освiтлення мiсцевостi.

Так само як i на перших двох пiрамiдах, навершя третьоi пiрамiди було зруйновано. Вхiд також був закритий, а керування зламане. Заклавши заряд у на входi пiрамiди, група звично вкрилася за ii схилом. Пiсля вiдльоту винищувача спрацювали заряди, почувся вибух й полетiли уламки каменiв. Увiйшовши в усередину й обiйшовши пiрамiду, нами був знайдений жрець, без ознак життя. Його тiло було абсолютно неушкоджене.

Було ухвалене рiшення взяти тiло iз собою. Дiйшовши до скутерiв, старшина десантноi групи викликав командира «Швидкого».

– Доповiдаю, в третiй, малiй, «пiрамiдi влади» знайдене тiло жерця без ушкоджень, iмовiрно, вiн сам покинув носiй. Вирiшили взяти його на корабель. Всi пiрамiди мають однаковi ушкодження. На винищувачi вiдбувся збiй у роботi радара. Ваше мiсце розташування не визначено.

– Вас зрозумiв. Берiть тiло iз собою й рухайтеся до «великоi пiрамiди влади», ми поруч iз нею, для орiентира ми себе позначимо. Ми так само не бачимо вас на радарi. Пiдберемо вас при вiзуальному контактi. Нашi координати не змiненi з моменту виходу скутерiв з корвета.

Злетiвши нагору, винищувач забезпечив прикриття десантноi групи три й указав напрямок на корвет «Швидкий». Подальше виконання завдання, через настання ночi, вкрай важке. Або продовжиться пошук з поверненням сонця, або групу висадять у сонячнiй дiлянцi сектора, i пошукова операцiя продовжиться.

Вся група була зведена, як пружина. Кожний вважав своiм обов'язком шукати тих хто вижив стiльки часу, скiльки це необхiдно. Дивно було, що не тiльки живих не було знайдено, але й мертвих. А вони повиннi були бути. Невже плазмоiдом iх усiх у цьому районi розклало на атоми й вiд них нiчого не залишилося. Так чи iнакше, стояла велика рятувальна операцiя, i збiй у роботi радарiв ускладнить ii, якщо не зробить ii проведення взагалi неможливим.




Глава 6




Для усунення перешкод у секторi 3.9 командиром «Швидкого» була застосована хитрiсть. У рiзних частинах сектора на висотi 20 кiлометрiв були перемiщенi винищувачi, якi були побудованi строем у виглядi восьмикутного стiльника. Три легкi корвети в секторi 3.9 пiднялися на рiвень купола й установили вiзуальний контакт один з одним. Коли побудова була закiнчена, всi включенi радари були закiльцьованi в один. Вся iнформацiя з них передавалася на корвет «Швидкий». Таким чином, удалося накрити сектор 3.9 iмпровiзованою антеною, i це дало результат. Першою справою були засiченi постановники перешкод чужих. Вони розташовувалися по територii сектора 3.9 у формi шестикiнечноi зiрки, замикаючись на замаскований крейсер, гасили радари кораблiв рятувальноi мiсii. Розрахунок у них виявився правильним. Крейсери, а тим бiльше лiнкори в планету не ввiйдуть, вхiд у неi перекритий кораблями чужих, а дрiбнi кораблi не зможуть перебороти сигнал постановки перешкод. Для потужних крейсерiв, а лiнкорiв i поготiв, така перешкода не була чутлива. Сукупна потужнiсть радарiв, сонарiв i сенсорiв така, що сектор був би видний, як на долонi.

– Командуючий Святозар, – знову почувся голос старшого офiцера зв'язку, – командир корвета «Швидкий» з доповiддю на лiнii.

– Вивести на великий екран. Доповiдайте.

– Зштовхнулися iз протидiею чужих. Над сектором 3.9 через крейсер проведена постановка перешкод. Сектор був недоступний для радарiв. Зараз удалося розкрити систему постановки перешкод. Ми готовi знищувати генератори перешкод на поверхнi сектора. Запитую дозвiл на проведення операцii.

– Атаку не дозволяю. Зберiгайте побудову й тримаете сектор пiд контролем радарiв. У секторi 3.10 справи йдуть значно краще. Зараз я до вас направлю частину кораблiв iз цього сектора. Вони продовжать пошукову операцiю, а ви забезпечите роботу радарiв. Як тiльки будуть знайденi живi люди, генератори перешкод потрiбно буде захопити й представити як доказ втручання чужих у життя колонii.

– Вас зрозумiв, командуючий. Зберiгаемо стрiй, очiкуемо допомогу.

– Викликати корвет «Щасливий».

– Командир «Щасливого» на зв’язку».

– «Говорить командуючий Святозар. Один корвет i одну групу винищувачiв направити в сектор 3.9 на допомогу групi «Швидкого». У секторi поставлена перешкода. Вони продовжать пошукову операцiю, поки група «Швидкого» виконуе протидiю перешкодам. Старшим сектора залишаеться командир «Швидкого».

– Вас зрозумiв, командуючий.



Цiкаво, коли чужi догадалися про те, що iхнi дii розкритi? Чи можуть вони щось почати? Якщо трапиться зiткнення, то поки основний флот пройде в планету, крейсер чужих i його винищувачi можуть нанести вiдчутнi втрати пошуковим групам. Як би там не було, вести бойовi дii не хотiлося. Але якщо чужi виннi в загибелi колонii, хiба можемо ми це пропустити. Одна ця думка привела до того, що ненависть до них почала наповнювати мене зсередини. Потрiбно нормалiзувати подих. Не можна дозволити iй захопити моi думки. Свiдомiсть повинне бути чистим. Не можна втратити зв'язок iз сутнiстю.




Глава 7




Друга група, на чолi з корветом «Щасливий» пiдiйшла до сектора 3.10.

Пройшовши купол i ввiйшовши в сектор 3.10, погляду вiдкрилася така картина, яку просто нiхто не очiкував побачити. Практично весь сектор був занурений у воду. На поверхнi залишалося чимало дiлянок суши, але це в основному гiрськi вершини й плато, що перебували ранiше вище рiвня води. Зв'язок з живими колонiстами в секторi встановити не вдалося. Якщо люди вкрилися в пiрамiдах, то доступ до них зараз заблокований водою. Невiдомо, скiльки вони зможуть перебувати в них. І чи е в них хто-небудь? Що могло викликати потоп?

Командир «Щасливого» доповiв про побачений командуючому флоту й вiдразу пiсля доповiдi вiддав наказ дослiджувати дiлянки суши. Був шанс, що люди встигли пiти вiд стихii й укритися в горах або в лiсах, що залишилися не зворушенi потопом.

Цей сектор, як i iншi, для захисту оточений товстим, багатокiлометровим шаром льоду. Пiдняття рiвня води могло бути або надходженням ii iз сусiднiх секторiв, що навряд чи, рiвень води хоч i високий за межами купола, але купол не дасть iй проникнути в сектор. Другою причиною такого потопу могло бути зрушення тектонiчних плит у секторi, вiддiлення континенту й затоплення його. У цьому випадку справи йдуть складнiше. Зiбрати зайву воду й повернути в сектор придатне середовище iснування можливо, i цим будуть займатися, але розлам кори сектора не дозволить його скрiпити назад. Прийдеться знов перемiщати грунт, створювати континент, а в кратери, що утворилися, увести воду. Це дозволить вивести на поверхню значнi дiлянки суши, але, у той же час, створить додатковi моря в секторi.

Але це все буде потiм. Зараз потрiбно знайти живих. Якщо iх не буде, то й займатися вiдновленням сектора може й не прийдеться, а для нагов такi умови життя, з рясною кiлькiстю води як раз е придатними для життя. Цiкаво, чи мають вони вiдношення до цих подiй? Може, це вони все влаштували, i вiдразу приготували собi придатне середовище iснування?

Пiрамiд на поверхнi не виявилося нi однiеi. ескадрильi винищувачiв розосередилися й почали прочiсувати дiлянки суши. Десант чекав вiд них iнформацiю. Робити наземну пошукову операцiю не поспiшали. Ходити по поверхнi в пошуках живих, це як шукати гiлку в стозi сiна. Чекали цiлевказiвку вiд винищувачiв.




Глава 8




Входi пошукових операцiй по континентальнiй частинi сектора 3.10, що залишилася не затопленоi, знайти живих людей не вдавалося. Зате, були багаторазово зафiксованi тварини. Це давало надiю на те, що люди, що вижили в потопi, на плато е. Вивчивши сектор, удалося встановити просту закономiрнiсть. Якщо на порожнiх мiсцях не було поселень, то в лiсовiй частинi плато проглядалися дороги. Якщо йти по них, то знайти людей, що вижили, якщо такi е, стане можливим.

Корвет «Стрiмкий», приземляючись на рiзних зручних для посадки площадках, залишав групи десанту, якi на скутерах направлялися в лiс по дорогах.

Входячи в лiс, проводилося його сканування на наявнiсть живих форм життя, наявностi кам'яних або металевих будiвель. Стан укочених дорiг говорило про те, що живi люди тут е.

Кiлька годин пошукiв не привели до успiху. Але вдалося з'ясувати, що деякi дороги перетинаються в хащi лiсу. Трьом групам вдалося зустрiтися на розвилцi. А це вже явно справу рук людини. Але де ж люди? Чому iх немае? чому нiхто не вiдгукуеться? Адже не може ж бути, щоб не було чутно скутери? Отут явно живуть не дикi племена, раз у них е такi дороги з перехрестями.

Дрони на скутерах фiксували весь процес пошуку. Вони зберегли всi дii десанту, запам'ятали всю лiсову мiсцевiсть. Обробивши iнформацiю декiлькох дронов вiд рiзних груп, була побудована тривимiрна модель вивченоi частини лiсового масиву. У нiй виявилася одна дуже цiкава деталь, не побачена на ходу зi скутера. Вiд дорiг убiк хащi лiсу вiдходили вузькi стежки. З дороги iх видно не було, а от по тривимiрнiй моделi вони проглядалися чiтко.

Вийшовши до однiеi з них, група розбилася на три частини. Перша залишилася охороняти скутери, друга забезпечувала прикриття першоi з хащi й третьоi з тилу, а третя направилася по стежцi в хащу. Іти було зручно, стежка була добре протоптана. Якби вона була стара, то вона б поростила травою. Значить iй користуються. Це дае надiю на те, що люди, що вижили, не е дикими племенами.

Пройшовши кiлька кiлометрiв у хащу, передова частина групи стала вловлювати захiд диму вiд багаття. Дуже дивно, адже з повiтря дим видний не був.

Стежка стала ставати ширше. Пройшовши ще пару сотню метрiв по нiй, крiзь густу хащу група вийшла на поселення людей. Їх дома розташовувалися в землянках. Дома з колод були побудованi таким чином, що, входячи в будинок, ти спускаешся по сходам вниз. І таких будинкiв було кiлька десяткiв. Людей видно не було. Але вони отут явно були. Гарне маскування. Дома з дерева. От чому ми iх не бачили. Сканер сприймав деревину як лiс, а кам'яних i металевих будiвель тут не було. Дома низькi, практично, як поваленi дерева. Дуже розумно. Видимо, люди розумiли, що iм необхiдно ховатися, i для виживання потрiбне маскування. Увiйшовши в лiсове селище, активувавши силове поле, про всяк випадок, командир пошуковоi групи став звертатися до жителiв на нашiй рiднiй мовi, пiсля чого це став робити дрон на рiзних дiалектах.

Дверi одного з будинкiв вiдкрилася, i звiдти вийшов молодий свiтловолосий чоловiк, на вигляд йому було всього лише два перiоди. Волосся були довгi й пiдв'язанi яскраво червоною стрiчкою. Вiн був одягнений у десантну амунiцiю, на зразок нашоi, у руках тримав на приготуваннi плазмагон. Що ж, iстоти розумнi, це радувало, але ставало не по собi вiд вiдчуття, що ти, як мiшень у тирi, пiд прицiлом. Напевно наше наближення вони помiтили й вибудували захист, що ми не бачимо. Дрон продовжував сканувати периметр. Друга група, що прикривае нас iз тилу, одержувала вiд нього всю iнформацiю. Для прикриття третьоi групи вони стали обходити поселення лiворуч, раптом почнеться бiй, то вони зможуть атакувати поселенцiв iз флангу.

Чоловiк, що вийшов, опустив зброю вниз, пiдняв праву руку до гори й вимовив на знайомiй нам мовi слова: «Вiтаю Вас. Хто Ви, i з якою метою прибули до нас?».

Командир групи опустив свою зброю, пiдняв праву руку й привiтав незнайомця: «Свiт вашому будинку. Ми з Метрополii. Прибули з рятувальною мiсiею. Шукаемо живих. Чужi заявили своi права на сектор, тому що вiн ненаселений».

– Я командуючий збройних сил зони дев'ять сектора 3.10 ГЕІ, поселення Метрополii. Мое iм'я Олексiй. Я радий Вас привiтати. Ласкаво просимо.

Напруга мiж усiма стало спадати. З будинкiв стали виходити люди, не бiльше двадцяти чоловiк i все зi зброею.

Їм вдалося врятуватися вiд потопу тiльки тому, що iх попередили жерцi. Задовго до потопу вони покинули мiста й укрилися в лiсi, де продовжували жити дуже усамiтнено. Вижити за всяку цiну, саме це й було iхнiм завданням. Зустрiти рятувальну мiсiю й пiдтвердити права на сектор гуманоiдiв.

Як з'ясувалося, зв'язок з метрополiею вони втратили давно. Внутрiшня вiйна призвела до того, що засоби зв'язку з метрополiею були зруйнованi. Причини вiйни iм до кiнця не яснi. Ясно одне, улаштувавши вiйну одного народу мiж собою агресори знищили навершя «пiрамiд влади», i зв'язок з метрополiею пропав. Вони хотiли окупувати весь сектор собi й наiвно марили, що зможуть отут володiти всiм. А далi було зроблено те, що за задумом щирих улаштовувачiв вiйни повинне було звiльнити сектор.

Саме тому, жерцi виселили людей у лiс i в гори. Вони повиннi були врятуватися. Зв'язку мiж ними не було, щоб iх не вiдстежили. У цьому величезному лiсi е не менше двадцяти поселень. Їх можна знайти пiшим порядком. За поселення в горах нiчого не вiдомо. Жерцi залишилися в пiрамiдах. Найiмовiрнiше, вони покинули носii, залишивши iх усерединi пiрамiд. Змiнивши рiвень води, можна буде до них добратися, але не виключено, що вони зараз уже на Батькiвщинi.

Але як же тодi метрополiя пiдтримувала зв'язок iз сектором 3.10 якщо пiрамiди були ушкодженi? Щось нам не вiдомо про те, як змогли розвити своi технологii чужi. Але розбиратися в цьому – не завдання групи. Про знайдених поселенцiв було повiдомлено в метрополiю.

До прибуття спостережноi мiсii в сектор 3.10 поселенцi перебувають пiд захистом флоту ,який прибув в сектор. Побудова винищувачiв над периметром було проведено таким чином, щоб створити силовий захисний купол над поселенням. Інших поселенцiв було ухвалене рiшення не шукати. Якщо iх знайти, то безпеку iм було забезпечити складно, занадто малi сили перебувають у секторi. А раз ми не знайшли iх, то й чужi iх не знайшли. Нехай думають, що тi, кого ми охороняемо – це единi що вижили. До приходу основних сил флоту будемо створювати дану видимiсть, щоб не наражати на небезпеку тих, кого ще мае бути знайти.




Глава 9




На орбiтi ГЕІ кораблi чужих продовжували блокувати вхiд у планету. Зв'язку з ними не було. Але по каналу зв'язку з метрополii була отримана вiдповiдь, що нас не впускають тому, що побоюються, що ми займемо «порожнi» сектори 3.9 i 3.10, якi вони знайшли. Таке iхне поводження було неприпустимим, блокувати кораблi раси, що населяють планету, не можна, але починати вiйну через це так само було неприпустимо. Усе вирiшуеться мирним шляхом. Головне, чию сторону займе рада. Протистояти радi нiхто не буде. Даремно.

У Метрополii знали про знайдений живих у секторi 3.10. Беручи до уваги незрозумiлi збоi в засобах зв'язку з колонiями, коли сектор був майже знищений, а зв'язок ще був, було ухвалене рiшення, зв'язок з пошуковими командами не переривати й постiйно виходити на вiзуальний контакт. На випадок, якщо канал зв'язку буде перехоплений, така перевiрка буде надiйною й захищеною вiд втручання.

Тепер всi зусилля були зосередженi на пошуку живих у секторi 3.9. Повиннi ж i там бути що живi поселенцi.

З пiдпростору до флоту Метрополii вийшли лiнкори, присланi адмiралом. Перше, що вони почали робити, це повiдомили про збоi в навiгацii й проблемах управлiння лiнкора «Вiдмiнник», що зовсiм випадково йшов прямо в точку входу планети. По всiх каналах зв'язку чужим повiдомляли, про неминуче зiткнення лiнкора з кораблями iхнього флоту. Але на зв'язок чужi так i не виходили. Про всякий випадок, передбачаючи такий сценарiй, через раду чужим повiдомили про несправностi лiнкора, i що його не можуть зупинити, вiн урiжеться в кораблi чужих i будуть жертви. Рада галактики, звичайно розумiла, що вiдбуваеться, але все-таки наказали чужим зробити маневр i ухилитися вiд зiткнення. Зберiгати життя – це закон першорядноi важливостi.

Чужi теж розумiли, що самий великий, а точнiше величезний лiнкор людей iз включеними силовими полями просто пройде через них, як гарячий нiж, крiзь масло. Зупинити його можна було б, атакувавши, але це призвело б до вiйськового конфлiкту. Рада сповiщена про проблему, чужих довели до вiдома, iм видали приписання, як дiяти. Вiдповiдальнiсть лежала б на них, якщо б трапився вiйськовий конфлiкт. А виправдання дiям лiнкора людей, хоч i формальне, але все-таки було.

Потужнiсть в щитах «Вiдмiнника» усе пiдсилювалася, два iнших лiнкори прикривали його iз флангiв. Зброя була наведена в готовнiсть, але в бойове положення не виводилося. Всiм своiм видом вони показували, що атакувати не збираються.

Флот чужих почав вiдходити вiд точки входу в планету, у яку не швидко, але все-таки точно й упевнено йшов «Вiдмiнник». Як тiльки кораблi чужих вiдiйшли убiк, прямо перед входом у планету зупинився «Вiдмiнник». Вiн закрив собою вхiд всiм судам, крiм дрiбних винищувачiв. Його силове поле було великим i потужним. Зштовхнися з ним корвет, це приведе до його руйнування.

Зупинившись, командуючий лiнкором «Вiдмiнник» Радомир повiдомив, що приступае до ремонту кермових двигунiв i тестування навiгацiйноi системи. Через адмiрала флоту Іллю виявив свою вдячнiсть i подяку чужим за розумiння й недопущення жертв. Тепер уже чужi залишилися вiдрiзаними вiд планети. Їхнiй флот, що перебувае в планетi, не мав пiдтримки. Три прибулi лiнкори стали друг над другом й стали сканувати ГЕЮ. Командування не безпiдставно вважало, що чужi явно встановили засоби перешкод й перехоплення зв'язку. Або це стацiонарнi об'екти на корi планети, або усерединi планети е кiлька великих кораблiв, а не один замаскований крейсер.

Поки проводилася операцiя, Метрополiя викликала всi сектори ГЕІ, з якими зв'язок i ранiше був. Потрiбна була перевiрка й пiдтвердження того, з ким саме встановлений зв'язок. Крiм того, всi ради секторiв сповiстили про проблеми в секторах 3.9 i 3.10. Одержавши пiдтвердження, що iншi сектори в безпецi й конфлiктiв у них нема, Метрополiя прийняла рiшення: до прибуття спостережноi мiсii в планету кораблi не вводити. Їхне уведення буде здiйснено разом з мiсiею, якiй потрiбно буде представити данi сканування ГЕІ. Якщо будуть знайденi пiдтвердження про наявнiсть засобiв придушення зв'язку, це буде використане проти них. Всю вiдповiдальнiсть за загибель людей покладуть на них. Адже вiйну усерединi сектора можна було б запобiгти або зупинити, якби не порушився зв'язок. Якщо нiчого не знайдуть, якщо сектор 3.9 виявиться нежитловим, у цьому випадку чужi одержать можливiсть його не вiддати.




Глава 10




Ще до приходу посилення iз сектора 3.10 командир «Швидкого» просто ламав голову, де могли б вижити люди в умовах застосування такоi зброi й практично знищення екосистеми на поверхнi землi? Потрiбнi тепло, вода й свiтло для виживання. Крiм того, питання харчування залишалося вiдкритим. Якщо люди тимчасово вкрилися вiд бойових дiй, то це одне. У цьому випадку складнiсть полягае в тому, що заселити сектор не представляеться можливим. Умови для життя не придатнi. Якщо ж удалося знайти мiсце для виживання, придатне для життя, то навiть, знайшовши людей, iх не можна буде забрати в метрополiю, або розселити по сусiднiх секторах. Адже це означае, що ми залишаемо сектор. Цього допустити не можна. Виходить, що, знайшовши живих, ми змушенi iх залишити там, де знайдемо, доти, поки не вiдновимо екосистему сектора. Це може зайняти дуже тривалий час. Змiняться поколiння поселенцiв, перш нiж iм можна буде вийти на поверхню. Стоп! На яку поверхню? Точно, це ж може бути вихiд. Саме пiд поверхнею й могли вкритися люди. Передбачаючи вiйну, жерцi могли вкрити людей у пiдземних катакомбах, гротах. Там тепло, там е вода, у крайньому випадку, ii можна туди пiдвести. Там е свiтло, його органiзувати не проблема. Не сонце звичайно, i не Солар, але свiтло. Ультрафiолет, денне свiтло, вода, тепло iз глибини, вентиляцiя на поверхню. Точно! От вона – вiдповiдь. От де потрiбно зосередити основнi сили для пошуку. Ну й пiрамiди перевiряти. Потрiбно вiдшукати жерцiв. Зрештою, звернутися до Батькiвщини й повернути жерцiв у носiй. Один непошкоджений носiй був уже знайдений.

– Викликаю «Швидкий», це командир корвета «Незворушного».

– Я командир «Швидкого». Ельдар, входьте до сектору. Починайте огляд пiрамiд з пiвнiчно-схiдноi частини, що перебувае в сонячному свiтлi. Частина пiрамiд нами вже оглянута. Якщо в пiрамiдах будуть покинутi носii, забирайте iх на борт i зберiгаете в капсулах. У нiчних дiлянках пошуки не проводьте. Умови екосистеми умовно придатнi для життя. Використовуйте системи життезабезпечення. Подальшi iнструкцii я дам пiзнiше.

– Вас зрозумiв, Олексiй, приступаемо до пошуку. Ми будемо рухатися за сонцем, щоб завжди бути у свiтлi.

– Чекаю доповiдi пiсля кожноi оглянутоi пiрамiди.



Де ж шукати катакомби й гроти? Хто з ким воював i чому? Якщо ми знайдемо когось, то хто вони будуть? По-перше, вони будуть люди, це важливо. А от яку роль вони грали у вiйнi? Можливо, припускаючи вiйну з кимось, вони й знищили сонця й зiпсували екосистему. Якби вони були агресорами, то знищувати екосистему не потрiбно, вона потрiбна для життя, а якщо захисники, то вони могли й знищити, щоб не дати можливостi вороговi жити в секторi. А катакомби – це запасний план виживання. Приготували вiдхiд i завдали удару. Якщо це чужi випалили сектор, то iм такi умови для життя придатнi, вони могли випалити сектор. Але вести вiйну з гуманоiдами вони б навряд чи зважилися. Якщо це розкриеться, то iм лиха не минути. Виходить, ти що вижили в гротах – це захисники сектора. Живi в пiрамiдах можуть бути представниками кожноi зi сторiн. Значить iз ними треба бути обережними. Пiсля подiлу сутностi й носiя сутнiсть жерця може вiдправитися на Батькiвщину. Їi вже не будуть цiкавити проблеми виявленого свiту, але жерця й так вони не повиннi хвилювати. Тодi чому вони допустили вiйну? Як би там не було, вiдповiдь буде отримана, а поки що потрiбно знайденi носii iзолювати.




Глава 11




У секторi 3.9, пiлот одного з винищувачiв, тiльки-тiльки прибулоi на допомогу ескадрильi, повiдомив, що в горах iм була замiчена печера. Передавши координати на корвет «Щасливий», вiн став бiльш уважно оглядати цю дiлянку. На глайдерах з корвета була вiдправлена група десанту для вивчення печери. Усi сподiвалися, що там будуть Живi.

Вибравши зручне мiсце для посадки, десант покинув глайдер i рушив до гори. Вхiд у печеру був розташований таким чином, що здiйснити посадку поруч iз ним не було нiякоi можливостi. Групi стояло пiднятися пiшки наверх на гору. Радувало те, що це була не стрiмка скеля, але все-таки пiдйом займе якийсь час.

Шлях хоч i не був складним, але все-таки доводилося йти нагору в амунiцii й не по дорозi, а по вузьких стежках. Судячи з iхнього стану, стежки явно не були занедбаними, i ними користувалися. І якщо отут е живi люди, то вони напевно чули звуки винищувачiв, чули глайдер, але чому тодi не вийшли зустрiчати, не дали про себе знати?

Не пройшло й двох годин, як ми наблизилися до печери. Вона явно була населена. Для безпеки було вирiшено першим пустити автономного дрона й просканувати печеру, а також вiзуально простежити за тим, що вiдбуваеться усерединi. Якщо чужi вже були отут до нас, вони могли розставити пастки.

Дрон просувався в глиб печери. Нiчого незвичайного на його шляху не було. Пройшовши з пiвсотнi метрiв, печера роздiлилася на два стволи. Виставивши охорону у входу в печеру, група ввiйшла усередину. Вiдправивши дрона в лiвий ствол, оператор i з ним п'ять чоловiк залишилися на розвилцi. Іншi зайняли оборону в правому стволi. Можливо, всi цi заходи були зайвi, але невiдомо, що або хто чекае усерединi.

Дрон вийшов до великоi порожнини. У лiвому кутi горiв вогонь. Було обладнано кiлька лежанок. У правiй частинi був ще один тунель. Без зайвих роздумiв, дрон був спрямований у нього. Пройшовши ще десяток метрiв, дрон вийшов у ще одну порожнину. Тут також горiв вогонь, але вже в правому кутi. І раптом у вогню в поле зору дрона потрапили люди. Їх було сiм. Вони були наляканi, стиснулися в групу, у руках тримали палки, рогатини. По iхньому виду, можна було припустити, що це просто первiснi люди. Робот вступив у контакт. Але на його мову люди не реагували. Праворуч i лiворуч вiд дрона були тунелi. Приблизно, правий тунель виходив на групу десанту з пошуковоi команди, а лiвий iшов у глиб скелi.

Вiд розвилки групи пройшли тунелями до дрону. У порожнинах печери був неприемний запах вологостi. Вийшовши до дрону, обидвi групи змiнили на своiй зброi режим сили заряду на паралiтичний. Знайденi люди стали переговорюватися, але iхня мова була незрозумiла. Це були явно не чужi. Але й представниками колонii, що вони рятують, iх теж назвати було не можна.

Вiдправивши iнформацiю командировi «Швидкого», були отриманi вказiвки вивести цих людей, паралiзувавши, i продовжити пошуки в печерi. Навiть цi люди, якi стали дуже дикими, все одно е гуманоiдами. Навiть при iхнiй наявностi, сектор 3.9 можна оголошувати населеним i претензii чужих необгрунтованими. До групи в скелi направили ще групу десанту.

Паралiзувавши диких людей, органiзували iх виведення на поверхню. Винищувач у небi не фiксував руху живих iстот або дронiв.

Дрон рушив у лiву печеру. Пройшовши не бiльше пiвсотнi метрiв, вийшов у дуже великий зал, у якому було бiльше ста живих людей, таких же диких. Вони були озброенi рогатинами й кам'яними сокирами. Зайнявши оборонну позицiю, вони чекали. Десант теж не знав, що робити. Людей багато, всi дикi. Чи е в них колонiсти, що вижили? Чи варто продовжувати там пошук? Чи займаються вони канiбалiзмом? Яка глибина й довжина печери? Диких людей явно було багато, убивати iх не можна. Можна було б паралiзувати, але можливi жертви серед десанту. Ситуацiя була напружена. Усi чекали.

Дрон сканував примiщення. У ньому були ще стволи тунелiв. Схоже, це було велике поселення. Можливо, воно сформувалося в попереднi зачищення й не були знайденi пошуковими групами. В будь-якому випадку, це гуманоiди й вони отут живуть, а це значить, що в чужих немае прав на цей сектор. Але що з ними робити? Залишити так або вивести на материк у ближче до нових колонiстiв? Кинути сотнi сутностей нашоi раси на таке iснування було б неприпустимо. З iншого боку, якось же вони виживали стiльки рокiв у цих печерах.

Може бути, iх вiдключити й, переселивши в дитячi особини носiiв, iнтегрувати в нову колонiю? Так iм буде легше стати на шлях вiдновлення. Хоча, звичайно, iхнi первиннi iнстинкти хижака будуть домiнувати над iнстинктами високого порядку. Але ця проблема контрольована. Механiзм контролю вже давно й успiшно реалiзований.

Нова доповiдь на «Щасливий» занурила його командира у роздуми. Вiн зв'язався з командуючим флотом, що, у свою чергу доповiв про знайдених людей адмiраловi. До одержання вказiвок, нiяких дiй не вживали. Хоча б дикi племена не почали нападати.




Глава 12




Інформацiя iз сектора 3.9 була в термiновому порядку доведена до членiв ради. Для ii пiдтвердження була сформована спостережноi мiсiя, що повинна була дати свою оцiнку. Для об'ективностi, у мiсiю входять всi раси. Тепер завдання полягае в тiм, щоб зберегти знайдених людей живими. Прибуле пiдкрiплення зайняло зовнiшнi позицii в печерi, для ii захисту вiд можливого втручання неврахованих сил сектора. Група винищувачiв так само уважно контролювала периметр. З метою безпеки, точнi координати печери переданi не були. А то раптом вона «випадково» обвалиться.

Щоб захистити десант у серединi печери, було встановлено силове поле, що перекривае тунелi. Так виключили вихiд поселенцiв на поверхню. Чекати мiсiю було не довго по космiчних мiрках. Але, перебуваючи на планетi, час перельоту, входження в планету й прохiд по фракталам здавався нескiнченним. Це кiлька днiв. Залишалося сподiватися, що люди в печерi мають запас iжi й води. Дрон перебував у зонi знайдених поселенцiв, вiддiлений силовим полем вiд десанту. Вiн, використовуючи всi своi можливостi, сканував печеру й тунелi, а також фiксував переговори цих людей, намагаючись видiлити в iхнiй мовi знайомi слова. Визначити iх мову й вступити в контакт було б дуже важливо. Але е й крайнiй випадок. Це вiдключити сутнiсть вiд носiя й вступити в контакт iз нею. Для цього е жерцi, якi можуть перебувати в рiзних вимiрах. Залишаючи носiй, вони вертаються в нього так само легко, начебто одягають одяг. При цьому носiй, на час вiдсутностi сутностi, не псуеться. Жрець – це сутнiсть вищого порядку, що пройшла всi етапи розвитку. Вона вселяеться в носiй на будь-якому етапi, хоч у дитячий, i росте разом з ним вiд дитинства, хоч у дорослий, хоч у готовий носiй, створений штучно. Неважливо. Головне, що вiн на всiх етапах нiколи не втрачае зв'язок мiж сутнiстю й носiем i, крiм цього, саме вони е тими, хто найчастiше вiдправляеться з колонii на Батькiвщину через пiрамiди, а потiм вертаеться у свiй носiй. Їм зовсiм не складно сформувати з ефiру плазмоiд, досить потужний для оборони або нападу на сухопутнi вiйська або легкi кораблi. Але все-таки iхня сила не йде в порiвняння з тiею бойовою мiццю, що несуть вiйськовi кораблi.

Система iерархii в нас досить проста, але в той же час мае певнi обмеження для дуже багатьох. Кастовiсть. Це форма iснування нашого суспiльства. Це стимул рости всiм. Кожна каста шановна й шанована. Якщо ти входиш у касту, то ти вже поважна людина. Ти досяг певного рiвня розвитку своеi сутностi й увiйшов у групу. Перебуваючи поза кастою, ти не маеш таких привiлеiв, як тi, хто входить у касту. Але ти маеш право розвиватися, жити поруч iз тими, хто знаходиться в нiй. Тобi буде заборонено створювати з ними дiтей. Дитина вийде низькочастотною i зможе впустити в себе тiльки сутнiсть iз низькими вiбрацiями. А така людина в кастi може привести до ii розкладання. Якщо безтiлесноi форми iснування це не стосуеться, там все просто, низькi вiбрацii, ти навiть не зможеш потрапити на Батькiвщину, залишаешся на тiй планетi, на якiй перебуваеш, а на Батькiвщинi ти не зможеш деградувати, то для тiлесних форм життя це важливо. Таке обмеження змушене. Але низькорiвневий носiй деградантiв, навряд чи може бути зайнятий сутнiстю. У теорii, низькочастотних сутностей бути не повинно, принаймнi багато. Дорослiшаючи в кастовому суспiльствi, сутнiсть у такому носii повинна розвиватися й, це не повинне викликати проблем. Але найчастiше, такий носiй, будучи не зайнятим, при народженнi загине.




Глава 13




Навiть пiсля того, як найшлися живi люди в печерi, у секторi 3.9 пошуковi групи продовжували по черзi оглядати пiрамiди. Оглянувши бiля десяти штук, в них нiчого знайти не вдалося, всi вони виявилися порожнiми. Опираючись на свiй здогад, Олексiй був готовий до того, що пiрамiди виявляться порожнiми. Але не перевiрити iх було не можна. До того ж, вивчаючи карту й ландшафт вiн, багато в чому покладаючись на iнтуiцiю, намагався визначити, якi саме катакомби можуть бути рятiвним будинком для людей. Можливо, шукати потрiбно там, де поруч недалеко була вода. Швидше за все пiдземнi води не забрудненi. Перше мiсце пошуку вiн визначив, як гiрський масив у центральнiй частинi сектора. Наявнiсть поблизу гiр рiки давало певну впевненiсть в тiм, що саме отут будуть знайденi не дикi люди, що вижили. Принаймнi, його iнтуiцiя йому саме так i пiдказувала, а вона його ще нiколи не пiдводила. Треба передати цю iнформацiю Ельдару, а вiд нього всiм пiлотам винищувачiв. Але, раптом чужi контролюють переговори. Вони можуть довiдатися про здогади. Адже, швидше за все, вони припускали, що почнеться пошук з пiрамiд. А якщо не знайдемо нiчого, то заберемося iз сектора. Можливо, чужi знають, що люди вкрилися в катакомбах i печерах. Але в нас бракуватиме часу iх обшукати. А часу обмаль. Розрахунок простий. Прилiтае спостережна мiсiя, констатуе факт незаселеностi планети. Ми шукали досить довго й, виходить, планета порожня, раз ми не знайшли нiкого. Перехопивши iнформацiю iз сектора 3.10 про знайдених що вижили, чужi поставили перешкоди на сектор 3.9, щоб хоча б отут не дати нам знайти живих. Якщо це так, то вони знають, що ми обiйшли перешкоди й контролюемо сектор на радарах. Вони знають, що ми хочемо захопити iхнiх постановникiв перешкод. Тепер ми не знаемо, чого можна вiд них чекати. Над куполом знаходиться iх крейсер. Що вони можуть почати? Атаку вони не почнуть, вони, напевно, уже знають, що на орбiтi планети наш флот, додатково посилений трьома лiнкорами. Знають, що вхiд контролюемо ми, а не вони. Принаймнi, вони повиннi це знати. Чи можуть вони улаштувати землетрус? Так, безперечно, iз системою зв'язку треба щось вирiшувати. Якщо нашi переговори слухають, то це серйозний недолiк. Видимо, в них е нашi установки зв'язку з кораблiв, захоплених в секторi. Поселенцям не дозволяеться залишати стiльники, але про всякий випадок, у них завжди е кiлька кораблiв. Видимо, вони потрапили до них у руки.

Якщо переговори слухають, виходить, про знайденi дикi племена в секторi вони вже знають. Правильно, що пiдсилили групу прикриття цього плем'я.

Здогадiв дуже багато. Що з них iстина? Довiдаемося, коли знайдемо нормальних, що вижили. Зараз, щоб сховати нашi намiри, потрiбно перемiнити систему шифрування зв'язку. Офiцер зв'язку згенерував код, пiсля чого створив скрипт на змiну шифру для прийому й передачi даних по каналу зв'язку. Без нього розшифрувати данi буде неможливо. Коли скрипт для завантаження в модулi зв'язку був готовий, на корвет «Незворушний» вiдправили сержанта десантноi групи, нiбито з повiдомленням. Для проведення вiдволiкаючого маневру, пiсля повернення сержанта, всiм пiлотам пошукових винищувачiв, включаючи тих, хто забезпечуе придушення перешкод, пропонувалося припинити пошуки й приземлитися в уцiлiлому порту сектора для одержання iнструктажу командира корвета «Швидкий». Нехай буде загублено небагато часу, зате ми будемо працювати без «зайвих вух». А поки буде йти iнструктаж, всi модулi зв'язку винищувачiв будуть прошитi новим скриптом. Так само, було вирiшено вiдправити один винищувач у сектор 3.10 i один винищувач на лiнкор командуючого флотом. Ситуацiю потрiбно було вiдновлювати. На всi дii по захисту зв'язку пiшло бiля двох годин. Саме стiльки часу знадобилося на проведення всiх необхiдних дiй. Як тiльки придушення перешкод було вiдновлено, всi кораблi перейшли на новий, захищений канал. А для введення чужих в оману, по каналу, що вони прослуховували, iм давали дезiнформацiю про проведенi пошуковi заходи. Нехай думають, що ми нiчого не можемо знайти й не знаемо, де шукати. Так у нас буде бiльше шансiв. Що ж, тепер можна й в iншi гiрськi масиви переходити.

– Зв'язок по розкритому каналу з командуючим флотом, – скомандував Олексiй зв'язкiвцевi «Швидкого».

– Зв'язок установлений, командир, – вiдповiв зв'язкiвець.

– Що в тебе? – запитав Святозар.

– Доповiдаю, один винищувач одержав ушкодження й не може продовжувати пошукову операцiю. На низькiй висотi вiн ушкодив посадковий двигун. Я вирiшив повернути його на лiнкор. Зустрiньте його.

– Зрозумiв тебе, Олексiй. Як просуваються пошуки?

– Поки немае нiяких результатiв. Всi пiрамiди розбитi. Видимо, сектор порожнiй. Тiльки дике плем'я вдалося вiдшукати, про яке я вже доповiдав.

– Це погана новина, продовжуйте пошук далi. Вам потрiбно посилення групи?

– Нi, сил досить.

– Тримаете мене в курсi. Кiнець зв'язку.




Глава 14




Як тiльки зв'язок був захищений, а перешкоди подавленi, на пошуки катакомб i печер у район центрального гiрського масиву сектора 3.9 вилетiли винищувачi. Проходячи гори на рiзних висотах, вiд низьких до високих, пiд рiзними кутами, було виявлено три печери, двi з яких перебували недалеко вiд доступних для посадки глайдерiв мiсць, i одну на висотi, куди добратися масi людей пiшки було б украй складно. Їi вирiшили поки не обстежувати. Але от невдача. Готовi проводити пошук групи не можуть цього зробити, тому що iз цiеi частини сектора пiшло сонце. Два згаслi сонця нiхто не вiдновлюе, i iхнiй стан ще навiть не вивчають. Попросту немае здатних на це технiкiв i iнженерiв. Вони е в Метрополii. Так що поки прийдеться обходитися з одним сонцем. Орiентовно, до його повернення в зону пошуку е одинадцята година. Можна дослiджувати гiрський хребет на схiднiй частинi, у нього вже ввiйшло сонце та i у запасi е не менше дев'яти годин на пошуки. Цiлком достатньо. Щоб пiлоти винищувачiв могли вiдпочити, було вирiшено роздiлити iх на групи. Виходячи з того, що сонце всього одне й двi третини сектора в тiнi, на облiт гiрського хребта була спрямована одна група, а iншi, через те, що не можуть зараз повернутися на лiнкор приземлилися в порту де проходили iнструктаж. Там же був корвет «Швидкий», що забезпечив харчування пiлотам. Другий корвет був пiд куполом сектора й контролював весь периметр, беручи участь у придушеннi перешкод.

Першi ж двi години пошуку дали позитивний результат. Були знайденi двi печери. Вони були розташованi в лiсистiй частинi гiр на значному вiддаленнi друг вiд друга. Поруч iз ними зручних мiсць для посадки скутерiв не було, але пiдходяща точка була ледве вище, у межах напiвгодини ходьби. Створювалося враження, що печери й площадки рукотворного походження. Вiдразу, у зазначенi координати, з корвета «Швидкий» були висланi чотири десантнi групи, по двi до кожноi печери.

Прибувши на мiсце, перша пошукова група зштовхнулася з не дуже приемним сюрпризом. Вiд мiсця посадки глайдерiв йти було дуже складно: спуск пiд дуже крутим кутом. Плавний спуск був можливий, тiльки якщо йти убiк вiд печер. Це небагато подовжувало маршрут. Але чи варто йти в обхiд? Раптом там е пастки? Якщо дуже акуратно, то спуститися можна й по схилi. Чужi на планетi були: постановники перешкод, захопленi кораблi. Якщо в печерах людей убити вони не зважилися або не змогли, то встановити пастки на шляху до печер вони цiлком могли. Погодивши маршрут з командиром «Швидкого», десант почав акуратний спуск по схилi. Проте дрон, вiн був тягарем, такi спуски не для нього – прийдеться в печеру входити без нього.

Дiйшовши до входу в печеру, десант виставив охорону у входу й двома групами ввiйшов усередину. Освiтлення в печерi не спостерiгалося. Використовуючи власнi лiхтарики, пошуковцi повiльно рухалися вперед, переглядаючи через сканер наявнiсть можливих схованих засобiв загородження або джерел тепла. Печера стала небагато заглиблюватися й уходти вправо. Пройшовши кiлька метрiв, стало пробиватися легке свiтло. У мiру наближення до нього, свiтло ставало усе яскравiше i яскравiше. Далi тунель уже добре освiтлювався. Свiтильники використовували енергiю геомагнiтного поля. Тепер йти було зовсiм просто, було свiтле, i пiдлога була вирiвняна. Печеру явно готовили заздалегiдь, швидше за все до початку вiйни. Це були технологii людей, виходить, зустрiч очiкувалася iз представниками поселенцiв. Через сотнi пiвтори метрiв група вперлася в тупик. Дивно, не може цього бути. Отут, напевно, повинна бути дверi. Замаскований вхiд. Інакше до чого це все? Але сканер нiчого не показував, нiяких видимих слiдiв проходу.

Раптом за спиною стеля стала опускатися й утворився плавний пiдйом у гору. Група виявилася роздiлена на двi частини, тих, хто залишився з боку входу, вiддiленi стелею, що опустилася, i тих, хто залишився притиснутим у тупику. Зi спуска на групу дивилися двi захищенi турелi, а через енергетичний щит на них були спрямованi плазмагони пiхотинцiв. Вести бiй не було нi якого сенсу, вся група була, як мiшенi в тирi. Опустивши свою зброю, сержант дав команди iншим зробити те ж саме. Пiднявши праву руку нагору, вiн вимовив: «Свiт вашому будинку. Я сержант Метрополii Батькiвщини, ми проводимо пошукову операцiю в секторi 3.9».

У вiдповiдь на це, через щит вийшла свiтловолоса людина бiлоi раси в синiй формi капiтана десантного пiдроздiлу пiхоти. Пiднявши праву руку нагору вiн привiтам словами: «Свiт вам. Я капiтан поселенцiв п'ятоi стiльники колонiстiв сектора 3.9 ГЕІ Метрополii Батькiвщини».

Капiтан був пiдтягнутий, створював враження дуже впевненоi в собi людини. У ньому вiдчувалася велика внутрiшня сила. Виникало вiдчуття, що вiн розумiе всю ту величезну вiдповiдальнiсть, що лежить на ньому, i при цьому вiн ii приймае й несе на собi. Погляд його був наповнений силою i усвiдомленням всiеi вiдповiдальностi, що на ньому лежала. Вiн хоч i виглядав моложавим, вiдчуття було, що це навчена досвiдом людина, що усе зрозумiла i, не дивлячись на це, не вiдступила, а робить те, що повинна.

Пiсля вiтання капiтан завiрив, що нiкому не заподiють шкоду, скомандував пошуковiй групi скласти зброю й рухатися за ним. Якщо вони тi, за кого себе видають, у них немае нiяких причин для занепокоення. Контакт сутностей сержанта й капiтана давав чiтке розумiння безпеки.

– Не варто хвилюватися сержант, – сказав капiтан, – це всього лише стандартна мiра безпеки, ви повиннi це розумiти.

Що ж, – подумав сержант, – буде правильно пiдкоритися. Частина групи залишилася зовнi, i, напевно, уже повiдомила про подiю. Якщо буде необхiднiсть, величезнi кораблi рознесуть гору в пил.

Сержант жестом дав команду групi скласти зброю й вiдiйти назад на два кроки.

До них спустилися п'ять чоловiк у камуфляжi десантникiв, всi як один пiдтягнутi й зiбранi, зiбрали зброю й пiднялися назад.

– Ідiть за мною, – сказав капiтан i жестом подав знак рухатися за ним. Пiд конвоем група пiднялася наверх i ввiйшла в глиб печери. Стеля пiднялася, закривши прохiд до поселенцiв i вiдкривши його для групи прикриття.



Пiсля того, як стеля пiднялася, група прикриття не виявила в просторi розвiдгрупу. Про це негайно було повiдомлено командировi корвета «Швидкий».




Глава 15




Група йшла по тунелю, що став значно ширше. Тунель iшов вниз, у глиб гори. Було видно, що бойова охорона тунелю була органiзовано грамотно, турелi на рiзних рiвнях, бiйницi для пiхоти. Цiкаво, кого вони побоюються? Капiтан був не говiркий. Поки групу вели в невiдомому iм напрямку, сержант уважно вивчав тунель, запам'ятовував мiсця, вiдзначав у куточках пам'ятi пости охорони. Його сутнiсть не випробовувала страху, не вiдчувала небезпеки. А от носiй був на взводi. Все-таки, логiка й аналiз свiдомостi носiя досить сильнi, i пiдказки сутностi, iнтуiцii, у моменти невизначеностi й небезпеки перекриваються iх посиланнями. Навчитися користуватися ними повною мiрою автоматично носiю ще стояло навчитися. Цей навик напрацьовуеться.

Пройшовши тунелем хвилин десять, групу завели в кiмнату iз двома широкими дерев'яними тапчанами й невеликим столиком, на зразок газетного. На столi стояли два скляних глечики з водою й три склянки. Пiд стелею горiли п'ять ламп, свiтла вiд яких вистачало з лишком. З'явилося вiдчуття, що час став тягтися дуже повiльно. Невiдомiсть тримала в напрузi. Заспокоювала думка, що якби iх хотiли вбити, то зробили б це вже давно.

Дверi розгорнули, i в кiмнату ввiйшов той же капiтан i чемно запропонував сержантовi групи пошуку пройти з ним. Поки одному. Сержант прийняв пропозицiю, не прийняти ii вiн не мiг. Не чекати ж отут вiчнiсть, поки надiйде нова пропозицiя, i застосовувати силу.

Вони пройшли по коридору, завернув вправо й увiйшли у дверi, що охороняли два десантники. Увiйшовши у дверi, вони потрапили велику залу, де було багато людей. На невеликiй кафедрi, ледве вище iнших за столами сидiли п’ять чоловiк. Двое з них точно були жерцi. Їх поплутати з кимсь дуже складно. Мудрiсть, проникливiсть i концентрацiя уваги просто були написанi на iхньому обличчi, у поглядi. Їхнiй пронизуючий погляд викликав якийсь острах. Було враження, що тебе просто сканують як зовнi, так i зсередини. У них були довгi свiтлi волосся, акуратно доглянутi бороди. Одяг був бiлоснiжними й розшитий золотими рунами на плечах. Вони не виглядали старими, навпроти, створювалося враження, що iхнiй вiк вiд сили два перiоди. Але це був явно не так, тому як жрець не може бути таким молодим

Сержантовi запропонували пiднятися й сiсти на стiлець праворуч вiд кафедри. Видимо планувався публiчний допит або розмова. Начебто нiчого страшного, але мурашки пробiгли по спинi. Це не те, до чого вiн був завжди готовий.

Всi хто знаходився в залi мали свiтлi волосся, рiзноi довжини, невелику доглянуту бороду. Їх одяг був рiзним. Це були й вiйськовi, i керiвники, i представники iнших каст.

З-за столу встав чоловiк, одягнений у синю вiйськову унiформу представника служби внутрiшньоi безпеки. Пiднявши праву руку нагору, вiн обвiв поглядом всiх присутнiх, пiсля чого все вiдразу затихли. Жерцi уважно розглядали сержанта. Пiсля того, як усi стихли, з-за, iз правоi сторони встав жрець i сказав, що в сержанта зв'язок носiя й сутностi не втрачений. За ним встав другий жрець i заявив, що пiдтверджуе слова свого попередника. Зв'язок сутностi й носiя е, i зв'язок стiйка. У залi вiдразу почали перешiптуватися й розмовляти люди. Чоловiк у вiйськовiй формi знову пiдняв руку, i все вiдразу затихли.

З-за столу встала людина, одягнена у розписану золотими нитками накидку. Вiн був середнього росту й, як всi навколо, свiтловолосий, яснолиций з невеликою, акуратно стриженою бородою. Повернувшись до сержанта обличчям, чоловiк розпочав розмову, представившись.

– Мене звуть Володимир. Я голова об'еднаних пiвнiчно-схiдних i пiвденно-схiдних стiльник сектора 3.9. Хто ти будеш такий i звiдки? З якою мiсiею прибув до нас?

– Я сержант Метрополii Батькiвщини, звати мене Антон. Ми проводимо пошукову операцiю в секторi 3.9. Шукаемо всiх хто вижив в секторi. На орбiтi планети велике з'еднання флоту Метрополii й судна з поселенцями. Увiйти в планету вони поки не можуть. На орбiтi кораблi чужих, якi заявили про права на сектори 3.9 i 3.10 i перекрили вхiд у планету. У секторi 3.10 живих вдалося знайти, вони пiд охороною. Чужi контролювали всi нашi переговори й блокували роботу радарiв у секторi 3.9. Зараз блокування радарiв удалося перебороти, зв'язок також захищений. На планету спрямована спостережна мiсiя, щоб на мiсцi пiдтвердити або спростувати претензii чужих i перевiрити нашi заяви про живих поселенцiв. Про те, що ми знайшли живих у секторi 3.9, ще нiхто не знае. Нам потрiбно доповiсти iнформацiю й взяти вас пiд захист. Зараз у секторi перебувають нашi три корвети й винищувачi.

– Скажи, Антон, як давно ви ввiйшли в сектор?

– 32 години потому.

– Чужi на планетi вам зустрiчалися?

– Нi, ми сканували сектор, але наткнулися на постановники перешкод чужих. Чужi отут явно, якщо не е, то були. Над куполом сектора зависли кораблi чужих лiнкор i два крейсери.

– Дуже багато з людей загинули у вiйнi. Ми тут уже дуже давно. Зв'язку з метрополiею немае нiякого, нашi кораблi або знищенi, або захопленi.

– З ким ви воювали?

– А це саме сумне, друже мiй. По сутi самi iз собою. У захiдних стiльниках сектора, у поселенцiв почав пропадати зв'язок мiж носiем i сутнiстю. Цей процес був довгий. Але з кожним перiодом вiн усе бiльше й бiльше розвивався. Спочатку ми перестали пускати iх до нас. Спiлкування з ними було токсичним. Люди з наших стiльник пiддавалися iхньому впливу й починали втрачати зв'язок сутностi й носiя. Пiсля цього, захiднi стiльники вирiшили вiйною вiдiбрати в нас територii, тому що iм чомусь здалося мало того, що в них е, а нас вони почали вважати зараженими сутностями. Ми для них стали не людьми, а смiттям, який треба прибрати. У пiдсумку планета була спалена. Вода на поверхнi, або вся, або майже вся не придатна для вживання. Першою справою, був нанесений удар по пiрамiдах влади. Так ми втратили зв'язок з Метрополiею. У нас е непрямi докази, що в цьому iм допомогли чужi. Передбачаючи такий розвиток подiй, ми почали готовити шляхи до вiдступу й збереження поселенцiв. У горах i пiд поверхнею зробленi тунелi й зали, органiзована система вентиляцiй i очищення води. Ми були впевненi, що iз втратою зв'язку Метрополiя направить флот. Але от чому так довго вас не було, цього ми не знаемо.

– Зв'язок був загублений зовсiм недавно. Усього чверть перiоду назад.

– Дуже дивно. Адже зв'язку немае дев'ять перiодiв.

– Так, це дивно. Але ж чужi контролювали наш зв'язок. Може, це й було причиною роботи каналу зв'язку?

– Скажи, Антон, якi ти зараз маеш намiри, що будеш роботи?

– Я повинен повiдомити на корвет «Швидкий» iнформацiю про знайдених живих поселенцiв й забезпечити безпеку периметру. Скажiть, ще багато е живих? Ви компактно розташувалися або розкиданi по всьому сектору? Я повинен знати, щоб вибудувати захист периметра й забезпечити прикриття силовим щитом.

– Живих дуже багато. Якщо нас дотепер не знайшли чужi, значить ми добре сховалися. Не варто розкривати мiсце розташування всiх, поки в сектор не ввiйдуть основнi сили флоту. До того ж, у нас iз деякими стiльниками немае зв'язку. Але ми знаемо, що вони повиннi були вцiлiти. Їхнi передбачуванi координати я давати не буду, з метою безпеки.

– Я згодний з Вами. Це розумно. Подiбним чином ми надiйшли в секторi 3.10. Органiзували охорону тiльки однiеi знайденоi нами групи, а пошуком iншоi займатися не сталi, до прибуття флоту.

– Що ж. Не будемо витрачати час. Тебе й твою команду проводять до виходу. Ми контролюемо всi тунелi й пiдступи до них. До пори до часу ми будемо ховатися отут. Удачi тобi, сержант.

– Коли я повернуся знову, то представники ради будуть у секторi, сказав Антон.

Глава об'еднаних стiльник устав i направився до дверей за кафедрою. Усi в залi почали розходитися. До мене пiдiйшов капiтан, що привiв сюди, ми вийшли iз зали тай направилися в кiмнату до моеi команди. Нам повернули зброю, вивели в зовнiшнiй тунель, з якого забрали й закрили вхiд.

У тунелi нас чекала група прикриття. Переглянувшись один з одним, ми без слiв направилися до виходу.




Глава 16




Докладно доповiвши про те, що трапилося, командировi «Швидкого», вся група розмiстилася в трьох поясах охорони. До мiсця стали злiтатися винищувачi з пошуковоi групи й корвет «Швидкий». Силове поле над горою формувати було досить складно. Вершини гiр не розташовували до цього. Можливо такi дii були помилкою. Якщо чужi оголосили планету ненаселеною, виходить, вони не знайшли людей, а вжитi заходи iх демаскували. Мабуть, потрiбно було провести обманний маневр, органiзувавши охорону порожньоi областi, на випадок, якщо нас атакують.

До того ж, не всi винищувачi в секторi були в нашому розпорядженнi. Частина з них шукали чужих. І якщо джерела перешкод були визначенi, то живих представникiв чужих бiля них знайти не вдалося. Але, щось пiдказувало, що вони повиннi бути, i вони явно не хочуть, щоб ми iх знайшли.

Пiд землею знайти живих iстот з винищувача вкрай складно. Це повинна бути не велика глибина. Те ж саме стосуеться й води. Якщо наги е у водi, то на глибинi iх засiкти з винищувача буде неможливо. Інша справа, якщо це буде лiнкор. З його потужними сенсорами, сонарами й радарами, знайти чужих буде, куди легше. Але, однаково, е межа глибини й для нього: без занурення навряд чи вдасться обiйтися. Але е шанс, що чужi перебувають у печерах. Саме тому iхнiм пошуком зайнята частина винищувачiв.

Але сталося, як сталося. Периметр брався пiд захист. Корвет «Незворушний» iз групи, що прибула iз сектора 3.10 вийшов за межi купола. Вiн установив контроль за дiею чужих. Була ймовiрнiсть, що на сектор упаде великий об'ект, уламок земноi кори, наприклад, або твердий шар частини сусiднього сектора. Корвет зможе його збити або хоча б зруйнувати на бiльше дрiбнi частини. Заодно, вiн зможе вiдстежити, звiдки вiзьметься цей уламок. Сам-то вiн вiдпасти нiяк не може.

У цей час, пошукова група, що дослiджувала iншу печеру, одну з тих, що була знайдена в освiтленiй зонi, вийшла на зв'язок. Вони повiдомили, що, вивчивши печеру, знайшли штучне освiтлення тунелiв, але печери тупиковi, i живих вони не знайшли. Командир «Швидкого» дав команду припинити пошуки в цiй печерi й повернутися туди, де були знайденi живi поселенцi. Ми догадалися, що там е замаскований вхiд, як i в тiй печерi, у якiй вiдбувся контакт iз тими, що вижили. Але зараз його шукати не було сенсу. Сил на охорону всiх стiльник у нас не було, а наражати на небезпеку iх було не можна.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/radmir-govtva-27004138/pererodzhennya/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.



Если текст книги отсутствует, перейдите по ссылке

Возможные причины отсутствия книги:
1. Книга снята с продаж по просьбе правообладателя
2. Книга ещё не поступила в продажу и пока недоступна для чтения